Ганна Барвінок — адаптація мотивів її ліричної прози про природу

Ранок іде по росі, Ходить легко, мов пісня нова. Грає проміння в красі, І дихає світлом земля. Пахнуть трави густі, Ховається тінь за горою. І йдуть по стежині простій Мої мрії, як зграя молодою. Гуслі тихенько дзвенять, Кличуть серце до днів ясних. Хай у душі моя гладь Буде, як плесо рік степних. Ранок як благословення, Мить, що світло несе в собі. То ж бережи це коріння — Бо сила зростає в любові.