Song Cover Image

Загубилась моя доля,

Загубилась моя доля, чи її приспало, відлетіла зозулечка що її співала, не колише більше трави вітер у долині, я раділа, я всміхалась, а тепер й понині. Нащо мені моя долю мати колисала, якби знала що так буде, пішла б і пропала. Світ широкий як те око, його не спинити, обходила усе кроком, як це не любити, була гарна як лебідка мати вроду дала, як ту воду з лиця пити мені не сказала. Вибирала, вибирала, і на вибирала, молодого легінечка кращого я вкрала, дуб широкий серед поля вітер ледь хитає, так і милий мій здавався кращого не має. Позбирали серед ночі зорі до подолу, я цілую його очі, сон веде розмову, пролетіло літо осінь сховалось далеко, а весною прилетіла до хати лелека. У колисці засинає дівчинка перлинка, у віконце сонце сяє, спить моя дитинка, колискову я співала як вона гукає, спи чорнява, спи мій ангел доля ще блукає. А мій милий пішов в літо пішов й заблудився, верби верби молодії біля них спинився, мене милий забуває, може і не любить, косу мою, моє личко більше не голубить. Холодати в хаті стало вже би й затопити, тільки літо ще надворі, як я маю жити, я ті очка цілувала, я їх так любила, самий кращий, самий гарний , що я наробила… На порозі зима впала, сніги замітають, пішов милий, все покинув, другу, другу має, карооку чорноброву, молода дівчина, загубив він й чужу долю, вже буде дитина. На бамбетлі на колінах доню пригортаю, яка буде її доля, не знаю, не знаю, пісня жалісна виходить аж сердечко плаче, за віконцем місяць ходить, де ти мій юначе... Не женіться за красою, краса очі водить, не одну щасливу долю у пітьму заводить, розпитайте своє серце, а воно все знає, ангел з малечку літає, щастя лиш торкає, а про очі ви забудьте час красу стирає, миє личко, миє дощик і її немає…. доля моя, моя доля, що маю робити, не послухала нікого, як я маю жити...