Тичина - Арфами, арфами...

Арфами… арфами… Золотими, древніми, голосними. Гуде земля під раннім кроком, Тремтить повітря над полями. Ясне сонце поволі сходить, Тиша світло бере на плечі. І ніби струни золотії Струшують сон з глибокої ночі. Душа заграла, мов море сиве, Мов хвиля піднімає спів. Шумить… шумить… зникає тінь, Розкрили крила давні дні. Арфами… арфами… Світ прокинувсь, дихає ритмами. І в кожнім ранковім подиху Чути голос предків живих. Сонце встане, сонце грає, Світлі струни розливаються. Сонце встане, сонце грає, Душу з мороку підіймає. Сонце встане, сонце грає — Срібні хвилі пісню знають.