Хвилюванням немає меж

[intro] А хвилюванням знов немає меж І рветься на молекули душа Нерви напружені, за стресом стрес Все тіло з головою накриває Невизначеність – мука і журба Наче безодні край веде туди Розум затьмарила спотворена нудьга Не усвідомлюєш, що скоїв помилки Не дає спокою напруга і тягар Оскомина із присмаком жалю Камінням смуток душу накриває Терпіти мушу, але не кричу [solo] [bridge] Час плине та надія не вмирає Упевненість ховається у тінь Де ж справедливість, що перемагає? Не хочу чути брехні і плітки? [outro] Чи варте це життя таких страждань Нерви заплутані в міцний клубок Прийшла пора його вже розірвати Залишилось зробити тільки крок… [solo] Краще життя прожити без страждань Та нерви не збирати у клубок Прийшла пора і досить вже чекати І впевнений зробити треба крок… [end]