Song Cover Image

Балада про любов

Давним давно, близ берегів Самсари Під повним місяцем в краю богів Де ріками ллється вино і нектари Де птиці співають, немає вітрів, Гуляв Аполон, не маючи пари, Не воліючи спати, не бачачи снів Гуляв, сумував - ну як все набридло: Всього лиш п’ятсот, такий молодий, Та час зупинився, і все остогидло. Він всюди ступав, мав погляд твердий, Стільки вже бачив, пів-світу повидів, Для нього він став, як театр пустий Стрічав сходи й заходи найзолотіші, На масі вершин у горах побував, Арфи мотиви чув найніжніші, В честь нього скликали помпезніший бал, Він пробував вина, оспівані в віршах, Їв страви такі, що і цар не знавав Років зо двісті сидів у хоромах, Ще сотню в горах святих пробродив, Вів кораблі по буйному морю Там де Посейдон безліч душ погубив, Був в смертних битвах, війнах, погромах, Пройшов крізь пустелі, океан переплив Гуляв, і гадав про таємну ту силу, Про ту доброту і душевну красу Якою люди його наділили Внизу на землі, в неблизькому краю, Бо тут наверху її не зростили - Немає її в цьому раю Він пам’ятав милі лагідні очі В яких ти потонеш до самого дна, А вибратись з них - уже і не схочеш, Раз тільки поглянеш - і на глибину. Про них будеш думати дні всі і ночі, То може вони і лишали сну І тут він надумав - у що би не стало Знову побачити всю їх красу. І він, Аполон, знає сказання, Що той хто один раз піде від усіх, Може залишитись, жити роками, Сіючи щастя внизу, чи гріх, а раз повернувшись зійтись з небесами, Більше на землю спуститись не міг. Він спустився у царство Аіда - В мертвенний світ, де немає живих, І тихо звернувшись до грізного виду Фігури високої, бачив лиш сміх. Хай так - я тобі, мій син, дозволяю Піднятись на землю до тої краси Яка аж настільки тебе забавляє, Що мислиш про неї ти навіть вві-сні, Та є ще умова - скажи, обіцяєш Три речі своїх віддати мені ? Любов - це те, що дарує надію, Те, що відосить ввись в небеса На серці затягує рани, лікує Віру дає, любов - легка Він згодився - то лише якісь речі Не зрівняти з коханням - воздасться сповна! Очі віддав. І по-іншому стало. Віднині лишилась любов сліпа. Страх свій віддав. І по-іншому стало. Віднині лишилась безстрашна вона. Безсмертя віддав. І по-іншому стало. Віднині було: любов - до кінця.