Промінь. Прохор і машини +

(Куплет 1) Два, три, чотири — п’ятий крок, Спалах золота у темряві глибокій. Біжу по лінії, де спека палАє, Пульс землі під ногами відчуваю. Ти вежу звела, щоб до сонця дістати, Час підйому настАв — годі чекати. Сяйво на шкірі, мов знак неземнИй, Відчини вікно, впусти вітер нічнИй. (Приспів) Я піднімаюсь по світлу променів, Там, де лісу межА ледь помітна мені. БАрви в золото зливаються вмить, Старий закон мене вже не спИнить. Так, це новий початок, раптОвий і дивний, Мій абсолютно новий початок нестримний. (Куплет 2) ПлатАновий пух у веснЯнім розмаї, УзбІччя як білим снігом вкриває. Дивлюсь в твої думки — там друга нема, Між нами проблема стоїть як стіна. Ми стіл посУнули, простір звільнили, Щоб сонця теплО нам підлогу укрило. Хоч я не знаю, що далі буде, Та ми разом пройдемо всюди. (Бридж) Торкаюсь повЕрхні — і сильний я знов, У синю безодню за покликом йшов. П’янкА глибинА і піднесення духу, Я пірнаю до тебе без зайвого руху. В прозорості цій я радість знайшов, Нічого не треба, я у спокій пішов. (Куплет 3) Шкіра рожЕва, серце в вогнях, Таємниці співають на різних тонАх. Ми кОвзаєм плавно по чистій воді, Пристрасть лишаючи десь в стороні. Очі відкриті, дух мій — мов скло, Все те, що тримало, стороною пройшло. Два, три, чотири — п’ята молитва, Я пливу в нікУди. СкінчИлась битва. (Приспів) Я піднімаюсь по світлу променів, Там, де лісу межА ледь помітна мені. БАрви в золото зливаються вмить, Старий закон мене вже не спИнить. Прокинься… барви чекають, Прокинься… тут небо без краю, Прокинься… нема турбот і тривог, Прокинься… ти сам собі бог.