Вікно

Вікно не має власних слів, Воно лиш рамка для світів. За ним і ранок, і пітьма, І кожен бачить там своє. Для когось там знайомий дім, Для когось — шлях, для когось — край. Для когось — просто небокрай, А хтось не дивиться туди. Вікно не має власних слів, Воно лиш рамка для світів. І кожен бачить щось своє, Бо кожен щось своє несе. Криза відкриє новий шлях, А хтось побачить тільки страх. Одна подія, день один — Та кожен винесе своє. І справа навіть не у склі, А в тім, що бачимо ми в нім. Бо світ один для всіх навкруг, Та різний світ живе у нас. Вікно не має власних слів, Воно лиш рамка для світів. І кожен бачить щось своє, Бо кожен щось своє несе. Розбите скло кричить про дім, Про те, що сталося із ним. Одна тріщина — наче знак, Що щось навколо вже не так. Не скло створило цей безлад, Воно лиш показало лад. Бо навіть тріщина мала Про цілий світ розповіла. Очі — це вікна у душі, Там те, що словом не скажеш. Погляд покаже, хто ти є, Навіть коли мовчиш про це. Усмішка, втома, тихий страх, Любов, захована в очах. І знов вікно не каже слів — А відкриває цілий світ. Вікно не має власних слів, Воно лиш рамка для світів. І кожен бачить щось своє, Бо кожен щось своє несе. Одне вікно. Один і той Сам світ лежить перед тобой. Та змінить погляд краєвид — І вже інакшим стане світ. Не все, що бачиш, — тільки там. Частину світу носиш сам. І, може, сенс простий давно: Ми всі дивимося в вікно. Вікно не має власних слів, Воно лиш рамка для світів. Що саме бачиш ти за ним — Розкаже більше, хто ти є.