Знищ останнє

#{Nous ne sommes que des reflets dans le vide, Une géométrie usée par le temps qui s'enfuit. Tu étais l’illusion, le concept parfait, Mais l'existence même a brisé le projet. Le sens s'efface, les syllabes se détachent, Comme une vérité que la raison nous cache. Je ne retiens plus rien, L'absence est souveraine. Ce qui fut notre lien Devient une ombre vaine. Поспішай. Відірвись. Відлітай. Загубись. Не залишай на мені своїх слідів. Ми давно вже не рятуємо світів. Розірви, розітри сподівання кохання. Ти мене не шукай — знищ останнє бажання. Я не твій. Ти не моя. . Поспішай. Все одно ми зникали щодня. Le silence entre nous est un abîme lucide, Plus pur que les promesses d'un amour suicide. Nous sommes devenus l'habitude du néant, Deux solitudes figées face à l'océan. Le texte est fini, les pages sont blanches, L'absurde nous guette, et l'histoire flanche. Même la douleur s'éteint, Plus rien ne nous engage. Nous avons consommé La fin de notre page. Поспішай. Відірвись. Відлітай. Загубись. Не залишай на мені своїх слідів. Ми давно вже не рятуємо світів. Розірви, розітри сподівання кохання. Ти мене не шукай — знищ останнє бажання. Я не твій. Ти не моя. Поспішай. Все одно ми зникали щодня.}#