сяють зорi – Борис Грінченко

Вже в далині високій сяють зорі, Густий туман над озером повис, І спить земля, і води сплять прозорі, І тихо спить густий зелений ліс. Десь на селі далеко пісня ллється, То голосніш, то затиха вона… Із стін душних на волю серце рветься Туди, де ніч панує запашна. О, я піду, бо не піти несила, Бо і мені ніч зорі засвітила, Бо і мені сприя весна моя. Скоріш туди! Як вільно дишуть груди, Який простір обняв мене зусюди, Як пахне скрізь і місяць як сія!