Гімн Гестії (2 ver.)

О, Гестіє тиха, перша між безсмертних, Вогню берегине, серце дому й роду, Не в битвах гучних твоя сила постає — В жарині малій, що ніч переживає. Ти — полум’я рівне, що не знає люті, Світло без тіні, тепло без гордині, Де ти перебуваєш — там дім народжується, Там слово «чужий» у попіл розсипається. І півень твій — вартовий світанку, Голосом ясним розтинає ніч, Пробуджує світ від сну й страху, Кличе життя до нового кола. Він славить тебе першим криком дня, Коли ще мовчать і боги, й люди, Бо ти — початок кожної жертви, І кінець, що спочиває в мирі. Гестіє, що не покидаєш Олімпу, І водночас живеш у кожній хаті, Прийми наш хліб, наш спокій, наш час, Збережи вогонь — і ми збережемось. Не грім твоя мова, не буря твій знак — Лише тріск дров і тепле світло, Та без тебе згасне і храм, і місто, І серце, що втратило дім. О, Гестіє, будь з нами завжди — У ранку ясному й у вечорі тихім, Поки півень співає, І вогонь не згасає. 🔥