Співай, гітара моя (I. Teрен)

Співай, гітара моя, пісня проста. Не забуваю я юні літа. Була в нас доля одна, та заблукала вона. Видно наснились мені щасливі дні. Я пам’ятаю її очі ясні, як ми раділи своїй ранній весні, як причащались в садах сіллю на спраглих устах, як розгорявся і блід вишневий цвіт. Для нас у кронах дубів місяць світив, а вітер пісню без слів нам присвятив. Віяв акацій дурман, ніч нас ховала в туман, тільки дивились здаля світлі поля. Свідком був місяць один, як ми клялись, – будемо разом завжди, тільки колись, − і потекла по щоці, блиснула в русій косі, як на травинці роса її сльоза. Співай, гітара моя, тільки не плач, поки чекаю я тихе, – пробач. Впала остання зоря. Видно прощатись пора. Вітер шумів у саду: «…я ще прийду».