Моя земля — де небо в вогнях, Де пісня росте на мінних полях. Де діти питають: «А де тато мій?» А серце шепоче: «Тримайся, живи». Моя країна — не зламана стать, Нас важко згасити, нас важко зламать. У кожній хатині — любов і війна, І світло крізь дим — це моя сторона. Ми не впадем, ми проростем, З попелу знов, як весна за дощем. Сльози на щоках — та в очах вогонь, Україна жива — в ній буря і сон. Моя країна — це спів уночі, Це руки у праці, це вільні мечі. Це жінка у білому з чорним в очах, Що носить надію, як хрест на плечах. Говори, світе, що хочеш про нас — Ми йдемо вперед, крізь вибух і час. Ми сіємо хліб і тримаєм щит — Тут кожна сльоза — це вже новий світ. Ми не впадем, ми проростем, З попелу знов, як весна за дощем. Сльози на щоках — та в очах вогонь, Україна жива — в ній буря і сон. Україна — не просто земля. Це серце народу, це правда твоя. Нас не зламає ніякий режим — Моя країна — світло крізь дим.
