Я прочитав її долоні — Там вітер сторінки гортав. Там час між ліній і розломів Її історію писав. Там були злети і падіння, Там був і попіл, і вогонь. Та крізь усі важкі дороги Вона не втратила любов. В її очах живуть світанки, Що народились із грози. І крізь роки, і крізь тривоги, Вони не втратили краси. Я прочитав її долоні — Там біль і радість поруч йдуть. Вона із тих, хто падав часто, Але завжди з колін встають. Я прочитав її долоні — І поміж тисячі доріг, Побачив ту, що йде до світла, Коли б ніхто уже не зміг. Я прочитав її долоні — Там не було чужих ролей. Вона завжди лишалась справжня Серед фальшивих цих людей. Вона сміється дуже щиро, Та вміє смуток заховати. І тільки тим, хто дійсно вартий, Дає свій справжній світ пізнати. І хай мені не вірять люди, Що доля схована в руках. Я знаю лиш одне напевно — Такі не губляться в світах. Бо є в її долонях сила, Що не згасає у роках. Вона багато пережила, Та світло зберегла в очах. Я прочитав її долоні — Там не було простих шляхів. Там були злети і падіння, І подолання всіх страхів. В її житті було чимало… Та не перестала світ любити… І все, що могло її зламати, Навчило лиш - сильніше бути!
