Була весна весела, щедра, мила, Промінням грала, сипала квітки, Вона летіла хутко, мов стокрила, За нею вслід співучі пташки. Все ожило, усе загомоніло — Зелений гай, і поле, і луги; Блакитне небо ясно засиніло, І сонце шле до світу дорогі. Ніхто її не кликав — сама прийшла, Ніхто не дякував — вона пішла. Та в серці людськім довго пам’яталась Її краса і лагідна хвала.