
[Verse 1] По хвилинах, розбігаються, Падають із небесних сил. Раннім ранком прокидаються, Від рухів необережних. Зоря б немов блищить здалека, Нас вкрито необережністю. Тут часто би наче знайшлась чиясь родина, І звичайно ж, ми б розійшлись з тобою. [Chorus] Прости мене, немає сил, Закриваю, я очі закриваю. Крізь осінь відпливаючи, По площами столиці. Прости мене, наче словами, Відпускаючи, і роки пролетіли. За дощами — веселки, Перелітні птахи. [Verse 2] Тільки раптом ось не зможу плакати, Час від ранку дозрівати. Здається, що ніхто не здогадається, Від неба наче посміхається. Риба ласкаво вгору піднімається, Над струмками великими. Тут часто сім'я зустрічається, Над червоними квітами. [Chorus] Прости мене, немає сил, Закриваю, я очі закриваю. Крізь осінь відпливаючи, По площами столиці. Прости мене, наче словами, Відпускаючи, і роки пролетіли. За дощами — веселки, Перелітні птахи. [Verse 3] Ось ми разом повертаємось, Із дивовижною силою. І ми наче усміхаємось, Із гіркою правдою. І ось столиця, наче прикрашена, Синьо-жовтими кольорами. І ось душа велика знайдена, І немов між нашими родинами. [Chorus] Прости мене, немає сил, Закриваю, я очі закриваю. Крізь осінь відпливаючи, По площами столиці. Прости мене, наче словами, Відпускаючи, і роки пролетіли. За дощами — веселки, Перелітні птахи.

