Неспокійний сон – Богдан Рубчак

В сні неспокійнім, скажи, кого ти шукав? Якого спокійного дня, чиєї руки? Якої блакиті, яких благодійних трав, яких богодайних слів, що їх не дали роки? Брати досягають корон і найчорніших глибин, летять орати поля найдальших світів, але ти не приймаєш отих гордовитих годин, і шепочуть уста : “Я не того від вас хотів”. У жилах кружляютъ міста, тремтять у очах мости, нещадно таврує чоло перехрестів сіть, і вся ніжність світу, що ніколи не пестив ти, не хоче йти геть. Ранить лезами снів. Болить.