Спини мене, отямся і отям, така любов буває раз в ніколи. Вона ж промчить над зламаним життям, за нею ж будуть бігти видноколи. Вона ж порве нам спокій до струни, вона ж слова поспалює вустами. Спини мене, спини і схамени, ще поки можу думати востаннє. Ще поки можу, але вже не можу, настала черга й на мою зорю. Чи біля тебе душу відморожу, чи біля тебе полум’ям згорю.
