Поворот - Олена Теліга

Олена Теліга (1906-1942)— українська поетеса й революціонерка, учасниця національного руху. Народилась у 1906 році в Петербурзі, згодом жила в Києві та в еміграції в Європі. Під час Другої світової війни повернулась до Києва й долучилась до українського Опору. У 1942 році була розстріляна гестапо в Бабиному Яру. Її поезія — неоромантична, вольова, про свободу, вибір і боротьбу за Україну. ------------ Це буде так: в осінній день прозорий Перейдемо ми на свої дороги. Тяжке змагання наші душі зоре, Щоб колосились зерна перемоги. І те, що мрією було роками, Все обернеться в дійсність і можливість. Нам буде сонцем кожний кущ і камінь У ці хвилини гострі і щасливі! Подумать тільки: наші села й люди, А завтра прийдемо до свого міста! Захоплять владно зголоднілі груди Своє повітря, тепле та іскристе. Та звідкись сум зловіщий вітер вишле, Щоб кинуть серце у крижаний протяг: Усе нове... і до старої вишні Не вийде мати радісно напроти... Душа з розбігу стане на сторожі, Щоб обережно, але гостро стежить Всі інші душі — зимні чи ворожі — І всі глибокі поміж ними межі. І часто серце запалає болем, А щось гаряче аж за горло стисне, Коли над рідним, тим же самим полем Зависне інша, незнайома пісня. Чекає все: і розпач, і образа, А рідний край нам буде чужиною. Не треба смутку! Зберемось відразу, Щоб далі йти дорогою одною. Заметемо вогнем любові межі. Перейдемо убрід бурхливі води, Щоб взяти повно все, що нам належить, І злитись знову зі своїм народом. ---------- Olena Teliha — a Ukrainian poet and revolutionary, a participant in the national liberation movement. She was born in 1906 in Saint Petersburg, later lived in Kyiv and in exile in Europe. During World War II, she returned to Kyiv and joined the Ukrainian Resistance. In 1942, she was executed by the Gestapo (Nazi secret police) at Babyn Yar. Her poetry is neo-romantic and strong-willed, centered on freedom, choice, and the struggle for Ukraine. ------------ This will be so: on a clear autumn day we will go our separate ways. Our souls will be tempered by hard struggle, so that the grains of victory may grow. And what for years was only a dream will turn into reality and possibility. Every bush and stone will be like the sun to us in these sharp and joyful moments. Just think: our villages and our people, and tomorrow we will return to our city! Our hungry chests will embrace with force their native air, warm and sparkling. But from somewhere a sinister wind will send sorrow, to throw the heart into an icy draft: everything is new… and the old cherry tree will not be met by a joyful mother… The soul will instantly stand guard, carefully yet sharply observing all other souls — cold or hostile — and the deep boundaries between them all. And often the heart will burn with pain, and something hot will grip the throat, when over the native, same field a different, unfamiliar song will hang. Everything awaits: despair and offense, and the homeland will feel like a foreign land. No need for sorrow! We will gather at once, to walk further along one shared path. We will sweep away boundaries with the fire of love, wade through stormy waters, to take fully all that belongs to us, and to merge again with our people.