
Клітинка чорна! Клітинка біла! Мій простір і час — це фанерна могила! Апріорні форми стискають мій крок, Я — просто Пішак. Я не бачу зірок. Мій розум затиснутий… В сітці координат, Поза дошкою — ноумен. Там прірва і ад! Мій категоричний, сліпий імператив: Йди тільки вперед! Без жодних мотивів! Ні кроку убік! Ні кроку назад! Дерев’яне тіло! Дерев’яний погляд! Але що там під фарбою?! Що під сукном?! Чому чорні квадрати здаються вікном?! Оптична ілюзія! Шахова кліть! Дошка вібрує! Дошка горить! Ласкаво просимо в наше психоптичне шоу! Де розум іде по спіралі на дно! Танцюй, мій архетип, на полі Е4, Поки гравець не закрив нас у квартирі! Ми всі — колективне несвідоме з дерева, Маріонетки без права на перерву! Чорне і біле! Біле і чорне! Твоя власна Тінь зараз тебе і згорне! На полі Д5 я зустрів свою Тінь. Вона шкірилась дико: «Ти раб, а не кінь! Ти думаєш, друже, що маєш мету? Що пройдеш у Ферзі крізь цю пустоту? О, це індивідуація для дурнів, мій брате! Ти станеш Ферзем, щоб продовжувать грати!» Тінь б'є по дошці, ламаючи суть! Моє Еґо розколоте! Персону не вернуть! Клітинки зливаються! Лінії гнуться! Слони у істериці з пішаками б’ються! Геометрія Канта стікає смолою, Я бачу, як безодня сміється наді мною! Ласкаво просимо в наше психоптичне шоу! Де розум іде по спіралі на дно! Танцюй, мій архетип, на полі Е4, Поки гравець не закрив нас у квартирі! Ми всі — колективне несвідоме з дерева, Маріонетки без права на перерву! Чорне і біле! Біле і чорне! Твоя власна Тінь зараз тебе і згорне! Я роблю хід! Я ламаю правило! Я йду по діагоналі в порожнечу! Туди, де немає простору! Туди, де немає часу! Я дивлюсь вгору… і бачу Руку! І на її безіменному пальці… МОЄ ОБЛИЧЧЯ! Я і є гравець! Я і є дошка! Шах і мат! Оптична ілюзія згасла! Королі, пішаки, коні… Ми падаємо в колективне несвідоме! До наступної партії!

