Куплет 1 Так важко бачити щодня, Як ти не помічаєш мого погляду. Я мрію про твої вуста, Які я цілував би досхочу. І ти не мрія, ти життя, Яке так б'ється десь всередині. Я відчуваю певний дар, Але мені цього не вистачить. Бо ти, то лиш сон, що мені щось шепоче, Бо ти, то лиш дзвін, що іти геть не хоче. І у своїх словах я знайду тебе там... Майже щодня... Майже щодня... Майже щодня... Мені так важко бути тут, У світі, де я не потрібен для тебе. Але я все одно не йду, Бо твоє ім’я — то сонце для мене. Ти — це лінія між моїм та твоїм, Та я не можу піти з цього моря. Знову блукаю серед снів, Де ти стоїш, а я — це тінь твоя. Бо ти, то лиш сон, що мені щось шепоче, Бо ти, то лиш дзвін, що іти геть не хоче. І у своїх словах я знайду тебе там... Майже щодня... Майже щодня... Майже щодня... І якщо б я міг тебе взяти на руки, Ти б побачила, як я до тебе прагну. Ти — моє небо, але в ньому ці звуки, Які я так бажаю назавжди забути. Майже щодня... Майже щодня... Майже щодня... Майже щодня... Майже щодня...
