До праці, браття! Досить сліз, Досить нарікання! Розвіється туман, як ніч, Зійде день кохання. Нема нам долі, крім тієї, Що власноруч здобудем; Самі здолáємо кайдани, Самі ж людьми ми будем. Не вічні злидні і темнота, Не вічні муки люду; Загляне сонце і в нашу хату, Розвіє чорну згуду. Браття! До праці! Досить сну! Прокиньмося віднині! Доволі сорому і сліз На рідній Україні!