СЛОВА ЗОСТАЛИСЬ, МОВ СКРИЖАЛІ ( Пам’яті Ірини Фаріон )

Життям за МОВУ заплатила За те, що МОВУ берегла, За те, що так її любила, На стражі МОВОНЬКИ була́. За те, що МОВУ захищала, Словами йшла за неї в бій, Ціна яка буде́ – не знала, Не знала ворога затій. Слова́ її були́ колючі, І бу́ли гострі, наче ніж, Були́ глибокі і жагучі, Прорубували все навсті́ж. Ніколи слів не підбирала, Рубала ними, як мечем, В цей спосіб МОВУ захищала, Була́ до МОВИ все лицем. Пішла з життя, а ворог радий, Що мовознавиці нема, Що не стоїть вже на заваді І словом більше не пройма́. Пішла в невіданії далі, Хоч непохитною була́. Слова́ зостались, мов скрижа́лі… За них життя своє́ й дала́.