[Intro] Тихо падає пил на стару бандуру, Сопілка дихає крізь холодну шибку. Я не шукаю дороги назад — Лишаю ключі на твоєму підвіконні. [Verse 1] Ти сказала: «Не пиши», — я стер номер, Та пам’ять не слухає пальців моїх. У кухні холоне недопитий чай, І стілець навпроти тримає твій сміх. Я ходжу обережно, щоб не розбудити Те, що ми сховали під старим пледом. Місто гуде десь за тонкою стіною, А в мене всередині — порожнє купе. [Pre-Chorus] Ще крок — і двері зачинились, Ще вдих — і голос пропаде. Я вчуся жити без твоєї тіні, Та серце вперто називає тебе. [Chorus] Не відпускай мене тихо, Як лист, що забув адресу. Я ще тримаю твоє ім’я Між пальцями й небом. Не відпускай мене тихо, Нехай болить, але чесно. Якщо любов — це останній вогонь, Я донесу його крізь темряву. [Verse 2] Я зібрав усі уламки в кишені, Кожен ріже, коли стискаю кулак. Ти пішла — і лишила мені Сотню питань без жодного «так». Я кричав у під’їзді твоє прізвище, Та сусіди закрили замки. Ми були наче дві різні країни, Що забули підписати мир. Тепер я пишу на звороті чеків, Що не зможу тобі донести: Я не став сильнішим після розлуки, Я просто навчився не падати при всіх. [Chorus] Не відпускай мене тихо, Як лист, що забув адресу. Я ще тримаю твоє ім’я Між пальцями й небом. Не відпускай мене тихо, Нехай болить, але чесно. Якщо любов — це останній вогонь, Я донесу його крізь темряву. [Bridge] Якщо почуєш сопілку в саду, Не думай, що це я повернувся. Я просто залишив там частину себе, Щоб ти не була зовсім сама. [Final Chorus] Не відпускай мене тихо, Дай відлунню сказати все. Я ще тримаю твоє ім’я Там, де серце не гасне. Не відпускай мене тихо, Хай розчиняється відстань. Якщо любов — це останній вогонь, Я понесу його далі. [Outro] Тихо падає пил на стару бандуру, Сопілка стихає за темним вікном. Я залишаю ключі на підвіконні — І вчуся засинати без нас.
0/500