О, Україно, рідна мати, Яка ти мила, молода! Твоя краса — твоє нещастя, Бо ворогів у тебе тьма. О, Україно, ти єдина, О, Україно, ти сама Повинна битись за свободу, Та поруч буду завжди я. Чи переможеш ти? Питання, І кимось відповідь дана, Що сподівання мої марні, Бо Україна не моя. Не вірю я, що так, без бою, Хтось вирішив усе за нас, І захворівши боротьбою, Я захистити хочу вас. Твої сини, що за кордоном, Хворіють також і ревуть, Немов воли, що є голодні, За Україну в бій підуть. Ну що ж, чекаю я, що буде, Готовий йти до боротьби, Та лиш катують у неволі Всіх тих, за ким іти повинні ми. Всі сподівання наші марні, Бо серед стада ворогів Немає друзів в тебе, люба, Та ти невинна. Я зрозумів.
