Пролетіли роки, ніби лелеки

Пролетіли роки, ніби лелеки Від того озеречка, від моєї ріки, І кохання далеко, і юність далеко, А вони все у небо летять з-під руки. Білокрилі мої, ви лелеки чи, може, Мені суджені, мабуть, іще з пелюшок Мого серця вкраїнського дикії рожі, Що засіяли стільки життя сторінок? Прийняла я дарунок від нені – то мова, Тому скарбу ніколи не скласти ціни, Моє серце вона осява барвінково, Будьте вдячні матусі, і дочки, й сини! Будьте вдячні народу, бережіть теє слово. Що гранилось віками у битвах, в трудах, Воно визріло вже і співа колосково – Синя птиця народу – на буйних вітрах.