Чорноморська балaда – Григорій Чупринка

В час шумливого прибою Коло гострих чорних скель Виступають, мов до бою, Скуті лицарі юрбою Із німих морських осель. Трупи просять оборони, Скаженіють і ревуть, Шлють за хвилями прокльони І зливають з ними дзвони Од своїх залізних пут. А далеко, непомітно Утікаючи од скель, Полохливо і самітно, Чорним привидом безслідно Вдалеч лине корабель. Крик розносять буйні хвилі, Гучно стогнуть козаки: Де ви, де ви, легкокрилі, Непобідні в буйній силі, Запорозькі байдаки? Хай загине хоч в Босфорі Той ворожий корабель, Що, тікаючи на морі, Всіх нас, скутих на просторі, Кинув з ляку коло скель. Скуті трупи стогнуть, просять, Кличуть помсту з берегів, Хвилі злякано голосять І немов зо дна виносять Рій страшний для ворогів. Рвуться, грають буйні хвилі, Б’ються з морем козаки,— Легкодонні, легкокрилі До Босфору в буйній силі, Вихрем линуть байдаки.