Летіла зозуля та й сіла на сосну, Та й сіла на сосну, на гілку розкошну. Та й сіла на сосну, на гілку розкошну Та й стала кувати, сироти питати: «Скажи міні, сестро, з якого ти году?» Скажи міні, сестро, з якого ти году? А ще розкажи ж ти скільки в тебе роду? А ще розкажи ж ти скільки в тебе роду? А у мене роду - один брат із роду, Та й той приїжжяє десятого году». Як приїхав брат же ж у неділю вранці: «Давай випʼєм, сестро, випʼємо по чарці!» Давай випʼєм, сестро, випʼємо по чарці!» Міні,брате, горілка не пʼється, Коло мого серця як гадюка вʼється». «Нехай вона вʼється - вона одірветься, Розкажи, сестриця, як тобі живеться?» «А мені живеться - не дай Бог нікому: Зросла сиротою, а тепер - вдовою». «Годі тобі, сестро, гіркі сльози лити, Заберу тебе я між чужий люди. Між чужими людьми краще буде жити, Ніж тут сиротині гіркі сльози лити».
