Було на що спертись, було чого чекати, було що з минулого із собою взяти. Досвід із нами, він не зникає, та не завжди нам допомагає. Ті самі речі, ті самі слова а в них тепер інша вага. Знайоме питання вертається знову: що ми сьогодні беремо за основу? Що нині важить? Що змінилось? Що стало зайвим, що лишилось? Чому віддати сили й час? Що справді має сенс для нас? Колишній інтерес уже не так тримає. А звичка повертатись усе ще не зникає. Отримали те, що колись так бажали, а радості менше, ніж ми уявляли. Щось важливе лишається з нами — та зміст уже інший за тими ж словами. Що нині важить? Що змінилось? Що стало зайвим, що лишилось? Чому віддати сили й час? Що справді має сенс для нас? Кажемо: щось хочемо — ніби й бажаємо. Та що за цим словом — самі вже не знаємо. Знайомі слова повертаються знову. Не все, що відчули, вмістилось у мову. Іноді — розмова, зустріч чи новини, і щось уже змінилось за лічені хвилини. І тільки згодом помічаєм: уже не те шукаєм. Що нині важить? Що змінилось? Що стало зайвим, що лишилось? Чому віддати сили й час? Що справді має сенс для нас? Сьогодні є на що спертись, є чого триматись. І все ж є речі, в яких треба розібратись. Попереду — нові питання, іще не названі бажання. Що завтра варто шукати? Що позаду залишати? Чи доведеться нам знову переглянути основу? Що нині важить? Що змінилось? Що стало зайвим, що лишилось? Чому віддати сили й час? Що справді має сенс для нас?
