Зимній вечір – Борис Чигиринець

У поле глянеш од порога І в серці музика росте: Пливе зоря золоторога Небесним морем в синій степ… А там сніги небесну рану Тамують свіжістю і сном… Зоря згубила шаль рум’яну На стежку під моїм вікном. І в фіалковому просторі, Де вітер лагідно шумить, Хтось засвітив свічада-зорі, Сипнувши щедро їх в блакить. А явори, від вітру п’яні, Поснули всі блакитним сном, Зоря згубила шаль рум’яну На стежку під моїм вікном.