Повій, вітре, на Вкраїну, Де покинув я дівчину, Повій, вітре, на Вкраїну, Де кохав я щиро. Хай ти, вітре, розкажи їй Про козацькую недолю, Що я долі не цураюсь, Та не маю волі. Хай вона не плаче, бідна, Що я в світі одинокий, Бо не з власної я волі Пішов в край далекий. Скаже вітер їй тихенько, Що я серцем з нею буду, Доки вільний вітер в полі Не забуду роду.