[Intro] Тихо. Я ще тут. [Verse 1] Ти лишила чашку біля мийки, На склі засох дощ із вікна. Я рахую кроки до зупинки, Наче це поверне тебе назад. У кишені — ключ від старої брами, Він давно не підходить до дверей. Я навчився говорити з тишею, Та вона відповідає лиш сильніш. [Pre-Chorus] Ще один дзвінок — і я зламаюсь, Ще один сигнал — та не тобі. Всі дороги сходяться до пам’яті, А я гублюсь у власній голові. [Chorus] Не йди далеко, побудь іще, Хай навіть мовчиш — я тебе почую. Твій голос тане на склі дощу, Я бережу його, поки дихаю. Не йди далеко, не гаси тепло, Хоч між нами вже стільки порожнечі. Я називаю тебе пошепки, Щоб не розбудити біль у мені. [Verse 2] Тепер я швидше минаю квартали, Не дивлюся у знайомий двір. Ми обоє багато втрачали, Та ти першою вийшла за поріг. Мій телефон знову світиться вночі, Я стискаю його, мов доказ вини. Написати два слова так просто, Але пальці пам’ятають: не ти. Я не прошу повернути минуле, Не прикидаюсь, що все мине. Просто дай мені кілька хвилин, Де твоє ім’я не ріже мене. [Chorus] Не йди далеко, побудь іще, Хай навіть мовчиш — я тебе почую. Твій голос тане на склі дощу, Я бережу його, поки дихаю. Не йди далеко, не гаси тепло, Хоч між нами вже стільки порожнечі. Я називаю тебе пошепки, Щоб не розбудити біль у мені. [Bridge] А-а… не відповідай. А-а… просто будь десь. Я відпускаю… майже. Я відпускаю… майже. [Final Chorus] Не йди далеко, побудь іще, Хай навіть мовчиш — я тебе почую. Твій голос тане на склі дощу, Я бережу його, поки дихаю. Не йди далеко, не гаси тепло, Навіть якщо вже нема дороги. Я називаю тебе пошепки, І вчуся жити без твоєї відповіді. [Outro] Тихо. Я ще тут.
