Третя ночі, місто спить, А я знову не навчився. Відпускати тих, хто йде, І не знати, де я загубився. Я блукаю один по дворах, Мої тіні танцюють на стінах. Я казав, що давно вже не знаю цей страх, Та ховав його тихо в руїнах. Телефон мовчить уже котрий день, Та я все ще дивлюсь на екран. Може, хтось набере просто так, Може, хтось ще згадає мій стан. Я навчився сміятись без сил, Говорити усім: «Все нормально». Тільки вдома знімаю цей грим, І мовчання звучить нереально. Порожнє місто, порожній я, Десь між будинками згасла душа. Шукаю світло у темних вікнах, Та бачу себе у чужих голосах. Порожнє місто, холодний дим, Я серед тисяч — та все одно один. І якщо завтра настане весна, Скажи, чому всередині досі зима? Мої друзі давно по домах, В них родини, турботи і плани. А я з кавою знов на мостах, Де ховаю від ночі всі рани. Я не знаю, куди мені йти, Кожен шлях повертає додому. Я так довго тікав від самоти, Що навчився всміхатись їй знову. Порожнє місто, порожній я, Десь між будинками згасла душа. Шукаю світло у темних вікнах, Та бачу себе у чужих голосах. Порожнє місто, холодний дим, Я серед тисяч — та все одно один. І якщо завтра настане весна, Скажи, чому всередині досі зима? Може, справа не в тих, хто пішов, Може, я сам закрив свої двері. Бо боявся повірити знов, Що мене не залишать тепер. Порожнє місто, холодний дим, Я серед тисяч — та все одно один. І якщо завтра настане весна, Скажи, чому всередині досі зима? Порожнє місто, порожній я, Десь між будинками згасла душа. Шукаю світло у темних вікнах, Та бачу себе у чужих голосах. Порожнє місто, холодний дим, Я серед тисяч — та все одно один. І якщо завтра настане весна, Скажи, чому всередині досі зима?
0/500