Життя на до і після розділилося… Я вчора ще щасливою була. Сьогодні вже безмежно злилася. Немов посеред осені весна. В мені то шторм на десять балів, То спокій, наче повний штиль. Буває — серце як зі сталі, Буває й морем з височенних хвиль. Я — осінь з літом, сіль із перцем, Можливо, взагалі така вродилася. З присутністю твоєю в моїм серці, Життя на до і після розділилося. Ти в сни мої приходиш без запрошення… В думках пануєш як у себе вдома… І моє серце лиш до тебе проситься… Але ця істина тобі давно відома… Мене міняє кожне твоє слово… І кожен погляд — наче блискавиця… Я б, може, все прожила знову, Аби ще раз у тебе закохатися…
