Гімн богині Еос (2 ver.)

О, Еос, зореперса, Дочка ночі й світла межі, Ти сходиш тихо над світом, Розсуваючи покриви сну. В рожевих шатах неба Ти відкриваєш брами дня, Сльози роси — твої дари На чолі трав і полів. Ти будиш птахів і серця, Ти кличеш подорожніх в путь, Перед твоїм кроком тікають Тіні страху і мовчання. О, та, що кохала смертних І плакала світлими зорями, Навчи нас приймати минуще І знову народжуватись щоранку. Хай кожен світанок буде обітницею, Хай кожне пробудження — надією. Славимо тебе, Еос, Перша серед богів дня! Хай світло йде слідом за твоїм ім’ям.