Козак і Дівчина Дівчина Голубе сизий, козаченьку любий! Хто ж тебе в полі к серцю приголубить? Хто тебе вкриє звечора легенько, Хто тебе збудить до світа раненько Козак Яр між горами мене приголубить; Густі тумани звечора прикриють; Пуща над яром з вітрами розбудить, Ранняя в полі роса личко змиє. Дівчина Серце-козаче! В далекій країні Ти ж не забудеш об своїй дівчині? Словом, хоч рідко, рідним відзивайся ... Та гірше всього - додому не гайся! Козак Буду я письма сльозами писати, Буду вітрами письма присилати ... Де козакові - де в світі не бути, - Як тебе, серце, як тебе забути?! Мені згадають темненької ночі Дві ясні зірки - твої карі очі; Серцю згадають, милої любови, В ворона крила - твої чорні брови; Рум’яні щоки - кущ в лозі калини; Сосна в діброві - станочок дівчини ... Дівчина Серця ж, козаче, не давай нікому, - Та швидше, милий, вертайся додому! ----------- The Cossack and the Maiden (Parting) Maiden My dove of delight! My Cossack so dear! Will kisses be yours on the steppes wide and drear? Who’ll cover you gently when evening is grey? Who’ll rouse you from sleep at the dawn of the day? Cossack Some valley will lull me to rest in my roaming And thick mists shall cover my form in the gloaming; The winds and the wild woods will awake me with grace; In the dew of the fields I shall rinse off my face. Maiden O Cossack, my darling! In regions apart Will you be forgetting your constant sweetheart? Send news of your fortunes, I ask as a boon ... The wish of my heart is: Pray come again soon! Cossack My letters with tears shall be written, I swear, And sent to my love on the wings of the air ... Wherever on earth this poor Cossack may roam, How could he forget you, my darling at home?! Two stars that shine bright in the dark of the skies Will always remind me of your hazel eyes; The raven’s black wings, will recall your dark hair That kindled my love into ecstasy rare; A cranberry bush hints your cheek’s crimson rose, A fir-tree, the grace of my lass as she goes! Maiden Your heart to no other give truly, my lad! And come again soon, that my soul may be glad! Levko Borovykovs’kyi (1808-1889) Translated by C.H. Andrusyshen and Watson Kirkconnel
