Moi, Bohdan… (de Pavlo Zagrebelny)

Inspiré du roman Moi, Bohdan (1983) de Pavlo Zagrebelny. Roman historique-confession sur Bohdan Khmelnytsky (1596–1657), hetman de l’Armée zaporogue et fondateur de l’État cosaque — la Hetmanat. Au XVIIe siècle, il mène une guerre de libération et doit naviguer entre plusieurs puissances — le Sultan, le Roi et le Tsar. L’accord avec Moscou, conclu pour assurer la protection, est ensuite perçu comme une trahison et conduit à une dépendance durable. Thème : le prix des choix politiques et l’absence de solutions simples. Idée : la liberté ne vient pas de l’extérieur — elle se conquiert par la lutte et le refus de se soumettre. ----------- Je suis Bohdan, celui qui a levé le sabre Pour une femme outragée, pour une terre en lambeaux. Subotiv brûlait, Motria pleurait dans mes bras, Et moi je croyais encore aux serments. Et j’ai cru que la liberté naîtrait du sang versé. Moi, Bohdan… et vous, trois cent soixante-dix ans plus tard… Vous marchez encore sous les mêmes obus, les mêmes mensonges. J’ai signé avec ceux qui promettaient d’être des « frères », Aujourd’hui leurs chars labourent à nouveau nos champs noirs. J’ai voulu être roi, sans couronne étrangère, J’ai dansé entre le Sultan, le Roi et le Tsar. Mais le plus cruel fut celui qui disait me « protéger », Celui dont la main tendue cachait déjà la chaîne. Motria, mon étoile, ma blessure ouverte, Je t’ai perdue pour une Ukraine qui n’est jamais née. Et maintenant je vous vois, vous qui portez mon nom dans la bouche, Vous qui enterrez vos enfants sous le même ciel que moi. Moi, Bohdan… la roue tourne, et elle est rouge. La même tromperie, le même poison sucré, « Bratstvo » sur les lèvres, la mitraille dans le dos. Pourtant nous respirons. Pourtant nous chantons encore. Si je revenais, je ne signerais plus rien. Je dirais à mes fils : marchez seuls, même si vous tombez. Car la liberté n’arrive jamais dans les bras d’un « grand frère », Elle naît dans la boue, dans le cri, dans le refus de plier. Я, Богдан… і досі не вмер. Ви чуєте? Я досі не вмер. --------- переклад українською: Натхненний романом «Я, Богдан» (1983) Павла Загребельного. Історичний роман-сповідь про Богдана Хмельницького (1596–1657), гетьмана Війська Запорозького та засновника козацької держави — Гетьманщини. У 17 столітті він очолює визвольну війну та мусить балансувати між кількома державами — султаном, королем та царем. Угода з Москвою, укладена для забезпечення його захисту, пізніше сприймається як зрада та призводить до тривалої залежності. Тема: ціна політичного вибору та відсутність легких рішень. Ідея: свобода не приходить ззовні — вона здобувається через боротьбу та відмову від підкорення. ---------- Я — Богдан, той, що підняв шаблю За зневажену жінку, за землю в шматках. Суботів палав, Мотря плакала в мене на грудях, А я ще вірив клятвам. І вірив, що воля народиться з пролитої крові. Я, Богдан… а ви — через триста сімдесят років… Ви йдете під тими ж обстрілами, тими ж брехнями. Я підписався з тими, хто клявся бути «братами», А нині їхні танки знов орють наші чорні поля. Я хотів бути царем без чужої корони, Я танцював між султаном, королем і царем. Та найжорстокішим був той, хто обіцяв «захист», Чия простягнута рука вже ховала кайдани. Мотре, моя зоре, моя відкрита рано, Я втратив тебе заради України, що так і не народилась. І тепер я бачу вас — тих, хто носить моє ім’я на устах, Тих, хто ховає своїх дітей під тим самим небом, що й я. Я, Богдан… колесо крутиться — і воно червоне. Та сама омана, той самий солодкий отруйний смак, «Братство» на губах — і кулі в спину. Та ми дихаємо. Та ми все ще співаємо. Якби я повернувся — я б уже нічого не підписав. Я сказав би синам: ідіть самі, навіть якщо впадете. Бо воля не приходить в обіймах «старшого брата», Вона народжується в багні, у крику, у відмові коритися. Я, Богдан… і досі не вмер. Чуєте? Я досі не вмер.