А вже літ більш триста

А вже літ більш триста, Як козак в неволі. Понад Дніпром ходе, Викликає долю: - Гей, вийди, доле, із води, Визволь мене, козаченько, із біди. – Не вийду, козаче, Не вийду, соколе. Ой, рада б я вийти, Так сама в неволі. Гей, у неволі, у ярмі, Під московським караулом у тюрмі. У тюрмі, в кайданах Забрата Богданом. А його самого Забрали в кайдани. Гей, ти Богдане, Богдане, Нерозумний гетьмане Богдане! З нарізниць козацьких Серпи й поробили. Ще й гострі шаблюки На ножі змінили. Гей, ти, козаче, хапай ніж, Де побачиш вороженька, там и ріж.