Всесвіт інакший день за днем, Ми вже не знаєм, де ідем. Старий порядок відійшов, Новий до нас ще не прийшов. Всі ролі змішані давно, І хто є хто — вже все одно. За сотнею дверей — пітьма, І там нікого вже нема. Ми більше пишем, чуєм менш, І ставим між собою меж. Лиш інтерфейс і тишина, І краплі глузду вже нема. Всесвіт безглуздя нас обняв, І непомітно нас забрав. Старий наш світ уже згорів, Новий ще спить поміж світів. Шукаєм сенс у цих рядках, І тонем тихо у словах. Світ заховався у словах, І розчинився у рядках. Ми там працюєм і живем, І день за днем туди пливем. Ми стали текстом у вікні, Живі лиш десь на глибині. Один лиш рух — і все, бувай, Ні рук, ні очей — прощавай. Всесвіт безглуздя нас обняв, І непомітно нас забрав. Старий наш світ уже згорів, Новий ще спить поміж світів. Шукаєм сенс у цих рядках, І тонем тихо у словах. Під різним кутом — різний світ, І кожен бачить власний слід. Та правда схована на дні, І мало хто іде по ній. Всі поспішають навмання, Бо зупинитися — вина. Ніхто не знає, де той край, Та всі кричать: «Не відставай!» Один боронить рідний дім, А хтось жиріє тут на тім. І знов у всьому винен той, А свій, звичайно, не такий. Спочатку факти перевір, І тільки потім людям вір. Бо легко всім у час біди Сказати: винні всі чужі. Всесвіт безглуздя нас обняв, І непомітно нас забрав. Старий наш світ уже згорів, Новий ще спить поміж світів. Шукаєм сенс у цих рядках, І тонем тихо у словах. Ми вчимо чат нас розуміть, Самі забули говоріть. Він знає тисячі речей, Та не побачить нас, людей. Він відповість тобі за мить, Та це не значить — вміти жить. І що потрібно для життя? Не втратити своє ім'я. Не треба тисячі чудес, Лиш крапля глузду — ось і сенс. Всесвіт безглуздя нас обняв, І непомітно нас забрав. Старий наш світ уже згорів, Новий ще спить поміж світів. Шукай свій сенс у цих рядках, Не загубись у цих словах.
Comments are disabled on this song