Я не ідеальна, і навіть не свята… Можливо дуже грішна, вперта і складна… Буваю досить гостра, горда і різка… Але також я ніжна, лагідна, мʼяка… Я можу мовчки плакати, коли болить душа… І посміхатись світу, хоч правда не така… Ховатись за словами, що ніби не про мене… Лиш видає мене мій погляд… - Моїх очей зелених… Я не шукаю ідеалу у дзеркалах чужих, Я вчуся бути справжньою — без масок… без інтриг… Така, як є — не краща і не гірша… Моя правда — це мій голос… і мій вірш…. Я горю і падаю… але не здаюся… Та попри темряву і біль — я знову підіймуся… Така, як є — не краща і не гірша… І з кожним болем стала лиш сильніша… Собою справжньою… — без страху й каяття… Я не ідеальна… — але я жива… Я можу бути бурею, що зносить береги… І тихою хвилиною серед нічної темноти… Шукаю в людях світло, коли навколо тінь… І навіть коли сумно — з посмішкою починати новий день… Я вчуся відпускати те, що вже не моє… Не тримати біль у серці, нехай собі іде… І з кожним новим кроком - відкриваю щось нове… Як змінюється світ… і з ним життя моє… життя моє… І якщо світ скаже: “Ти не така”… Я відповім: “але Я жива”… Не ідеальна… — ну і нехай… Зате я щира… — і це мій рай… Така, як є — не краща і не гірша… Моя правда — це мій голос… і мій вірш…. Я горю і падаю… але не здаюся… Та попри темряву і біль — я знову підіймуся… Така, як є — не краща і не гірша… З кожним болем стала я сильніша… Собою справжньою… — без страху й каяття… Я не ідеальна… — але я жива…
