Осінь - це мій час, моя пора. У ній моє натхнення і краса. Вона дарує спокій і тепло, Щоб на душі затишно було Світ завмирає, втомлений від справ, І час не мчить, а ніби зупинився. Я три сезони так її чекала, Щоб сум мій у тумані розчинився. Гарячий чай… затишні хвилини, І тихий шепіт дощових краплин… Малює Осінь чарівні картини, Ліси й поля у кольорі бурштин… Мені комфортно з нею і спокійно. Рядки лягають легко у вірші… Я добре знаю: Осінь - це не фініш, А новий шлях для нового в мені! Осінь - це мій час, моя пора. У ній моє натхнення і краса. Вона дарує спокій і тепло Щоб на душі затишно було Світ завмирає, втомлений від справ, І час не мчить, а ніби зупинився. Я три сезони так її чекала, Щоб сум мій у тумані розчинився. То, може, осінь зовсім не про втому? Не про прощання, не про тихий сум? Вона веде мене до чогось нового, Де я ще стільки всього віднайду… Осінь - це мій час, моя пора. У ній моє натхнення і краса. Вона дарує спокій і тепло Щоб на душі затишно було Світ завмирає, втомлений від справ, І час не мчить, а ніби зупинився. Я три сезони так її чекала, Щоб сум мій у тумані розчинився.
