(EN-UA) -Hoffmann’s Night (1929) -Mykola Bazhan

“Hoffmann’s Night” (1929) by Mykola Bazhan (1904–1983) is a philosophical-expressionist poem and a key example of Ukrainian expressionism. It portrays the soul’s state and the fears of an era through a terrifying night. This is not an aesthetics of horror for its own sake, but an attempt to name the darkness and show how, in a moment of crisis, inner fears, disgusting thoughts, and chaos emerge and take shape as text. ----------- Disgrace, repulsion, madness, fever: I order the word-ghosts To creep out from the deepest manholes of the mind, Like quiet spiders of the hidden soul! The downy slimy spiders, carrying A tiny bleb of venom in their paunch, Crawl out of cracks of broken thought. So that I, poet, bigot, heretic, Pile up your corpses on the terror-stricken page, May my skull crack, and from its pitch-black caverns Disgusting dreams would stick out their tentacles. The quill will squiggle, holler in my fingers Onto the pampered tear-stained page … Squeaking manuscript, do bury The singeing ashes from the Satan’s sandals! Pour me more wine, my brethren! May the scalding cauldrons boil again! ------------------- В ганьбі, огиді, шалі й трясці Наказую я привидам-словам: Із прірв свідомості, з найглибших людських ям Ви павуками тихими вилазьте! Мов павуки пухкі й ослизлі, У тільці несучи отрут скупий пухир, Повзіть з шпарин проламаної мислі, Щоб я, поет, святоха і блюзнір, Поклав вас трупами на зляканий папір, Щоб череп репнув, й звідти, з чорних дір, Потворні мрії вистромляли ссальця. Тоді перо, як крик, накидується в пальцях На плеканий, заплаканий папір... Так хорони ж, скрипучий манускрипте, Пекучу порохню з сандалів сатани!.. Брати! Вина! Вина мені насипте! Нехай киплять ізнов бурхливі казани!