(DE) Human Safari – Cherson im Visier

In the twenty-first century, in the center of Europe, Russian forces are conducting a “human safari” against Ukrainian civilians in Kherson. This track reflects a documented reality reported by Le Monde (June 2026), where civilians live under constant drone terror and are reduced to targets. It stands in contrast to narratives about Russian “culture” or “greatness,” exposing war crimes and systematic dehumanization. -------------- Grauer Himmel über Cherson, ein stiller Tag, Drohnen kreisen tief, weil keiner hier mehr fragt. Eine alte Frau mit Taschen auf dem leeren Weg, irgendwo im Hintergrund ein Bildschirm, der sie sieht und zählt. Sie nennen es Training, Vorstufe zum Krieg, junge Leute lernen hier, wie das Töten geschieht. Ein Spiel ohne Namen, ein Raum ohne Licht, wo Bewegung schon reicht, dass das Leben zerbricht. Human Safari — Cherson im Visier, Menschen werden Zielscheibe hier. Drone nach Drone, kaltes System, Leben wird Übung im digitalen Film. Human Safari — hör diesen Klang, Straßen voller Schritte, doch keiner kommt an. Ein Tag nach dem anderen, nichts ist geplant, morgen existiert nicht in diesem Land. Ein Kind rennt los, doch die Tür kommt zu spät, ein Schatten am Himmel, der Entscheidungen dreht. Bauer auf Feldern, Arzt auf der Fahrt, alle nur Daten in militärischer Art. Von der anderen Seite schauen sie zu, Feeds voller Bilder in grauem Menü. “Guter Treffer”, steht da, dann neues Ziel, morgen gehen sie weiter ins nächste Spiel. Hier leben Menschen nur einen Tag, wie Soldaten vorne im Schützengraben. Kein Morgen, kein Plan, kein sicherer Raum — nur Atem im Jetzt, wie ein zerbrechlicher Traum. Und irgendwo anders wird Zukunft gebaut, man diskutiert über Kunst, Kultur und Laut. Man plant den Urlaub, das nächste Gehalt, redet über Leben in sicherer Gestalt. Doch hier ist der Schnitt durch dieselbe Zeit, ein Querschnitt der Welt in Gleichzeitigkeit. 21. Jahrhundert, mitten in Europa — und das hier ist Realität, kein Drama. Human Safari — Cherson im Visier, Menschen werden Zielscheibe hier. Drone nach Drone, kaltes System, Leben wird Übung im digitalen Film. Human Safari — kein Morgen mehr da, nur ein einziger Tag, jedes Mal wieder klar. Nichts wird geplant, nichts bleibt besteh’n — nur Schritte im Staub, die weitergeh’n. ------------- У двадцять першому столітті, в центрі Європи, російські сили здійснюють «людське сафарі» проти українських цивільних у Херсоні. Цей трек відображає задокументовану реальність, описану Le Monde (червень 2026), де цивільні живуть під постійним терором дронів і перетворюються на мішені. Це різко контрастує з наративами про російську «культуру» чи «велич», викриваючи воєнні злочини та системну дегуманізацію. -------------- Сіре небо над Херсоном, тихий день, дрони кружляють низько, бо вже ніхто не питає. Стара жінка з торбами йде порожньою дорогою, десь у фоні екран, що бачить її й рахує. Це називають тренуванням, передвійськовим етапом, молоді люди тут вчаться, як відбувається вбивство. Гра без назви, простір без світла, де сам рух уже достатній, щоб життя зламалось. Human Safari — Херсон у прицілі, люди тут стають мішенями. Дрон за дроном, холодна система, життя як тренування в цифровому фільмі. Human Safari — слухай цей звук, вулиці повні кроків, але ніхто не доходить. День за днем, нічого не планується, завтра в цій країні не існує. Дитина біжить, але двері зачиняються запізно, тінь у небі, що змінює рішення. Фермер у полі, лікар у дорозі, усі лише дані у військовій системі. З іншого боку за цим спостерігають, стрічки зображень у сірому меню. «Хороше влучання», потім нова ціль, і завтра вони переходять до наступної гри. Тут люди живуть лише одним днем як солдати на передовій у траншеях. Немає ранку, немає плану, немає безпечного простору — лише подих у теперішньому, як крихкий сон. А десь інакше будується майбутнє, говорять про культуру, мистецтво й гучні теми. Планують відпустки, наступну зарплату, говорять про життя в безпечній реальності. Але тут — розріз тієї самої епохи, зріз світу в одному часовому шарі. Двадцять перше століття, центр Європи — і це реальність, а не драма. Human Safari — Херсон у прицілі, люди тут стають мішенями. Дрон за дроном, холодна система, життя як тренування в цифровому фільмі. Human Safari — більше немає завтра, лише один день, знов і знов, як факт. Нічого не планується, нічого не залишається — лише кроки в пилу, що йдуть далі.