Ой устану ранесенько, Вмию личко білесенько. Ще й сонечко не зійшло, В мене личко розцвіло, Ще й сонечко не зійшло, В мене личко розцвіло. Ой пішла та й по сіно, Моє личко зрум’яніло. Ой чи брала, чи не брала, Василечка повстрічала, Ой чи брала, чи не брала, Василечка повстрічала. – Василечко, серце ж моє, Нав’яж сіна купок двоє. Він ув’язки нав’язує Ще й на мене підморгує, Він ув’язки нав’язує Ще й на мене підморгує. Каже: – Дівка чепурненька, Сама в стану ще й гарненька. Ось ув’язки нав’язую, Біля хати поцілую, Ось ув’язки нав’язую, Біля хати поцілую. – Личко не дам цілувати, Віднеси сіно до хати. Ой як любиш, не жартуєш, Біля хати поцілуєш, А як любиш, не жартуєш, Біля хати поцілуєш. До роботи він береться, Несе сіно – спина гнеться. Сіно несе, помагає, Хай же сватів засилає, Сіно несе, помагає, Хай же сватів засилає.
