Song Cover Image

Поїзд без квитків

V6

Вокзал мовчить. Поміж довгих тіней Поволі пливуть силуети людей. Хтось чує знайоме ім’я — І не пригадує свого лиця. Ні страху. Ні паніки. Ні сліз. Лиш безмовність порожніх облич. На сьомий перон від кінця Поволі прибуває поїзд. У цей поїзд сідають без квитків. Провідник лише зачиняє двері. У поглядах німі запитання. Ніхто ще не знає кінцевої цілі. Всіх тягне вперед незбагненний мотив, Що зріє в забутих думках, Де стерто усі імена. Провідник пропускає усіх. Зачиняє двері та поїзд рушає. Тук-тук! Тук-тук! Ту-у-у-у! Тук-тук! Тук-тук! Ту-у-у-у! За вікном вічність міняє перони. Забуту валізу гойдають вагони. Тук-тук! Тук-тук! Ту-у-у-у! Тук-тук! Тук-тук! Ту-у-у-у! У вагоні хтось перебирає ключі, Не пам’ятаючи жодних дверей. У когось на колінах — порожня валіза, Важка, наче повна заліза. Поїзд спиняється. У проході — рух. Хтось підхоплюється, хтось вагається. Двері вагона спокійно відкриваються. На пероні годинник відмірює милі. Один залишає валізу І сходить униз на перон. А інший проходить повз нього, Заходить у той же вагон. Провідник пропускає усіх. Зачиняє двері. Поїзд рушає. Тук-тук! Тук-тук! Ту-у-у-у! Тук-тук! Тук-тук! Ту-у-у-у! За вікном вічність міняє перони. Забуту валізу гойдають вагони. Тук-тук! Тук-тук! Ту-у-у-у! Тук-тук! Тук-тук! Ту-у-у-у! На наступній зупинці Хтось тихо виходить за дивом. А люди на цьому німому пероні Обліплюють вікна вагона. Вдивляються в інших, немов у дзеркала, Шукаючи докази власного «я». Двері зачиняються. Поїзд рушає. Тук-тук! Тук-тук! Ту-у-у-у! Тук-тук! Тук-тук! Ту-у-у-у! За вікном вічність міняє перони. Забуту валізу гойдають вагони. Тук-тук! Тук-тук! Ту-у-у-у! Тук-тук! Тук-тук! Ту-у-у-у! Знову зупинка. За дверима — перон без назви і кольору. Провідник чекає. Стоїш біля виходу. Двері ще відчинені. А на табло: ВІД-БУВ