
[instrumentale interlude] Поставила на веерету, діточок, аж двоє, лежать собі, личко тулять - щасливі обоє. Посміхнулась сама собі, що маю робити, обперлася край копиці, тяжко нині жити, фартухом підперезалась, кишеня велика, стигле яблуко на сонці, поле яке дике. Нема йому кінця края, ох я насапааюсь, двоє діток у тіньочку щось собі співають. Ти надовго йдеш матусю, дай водиці пити, хмара здалеку жевріє, вітер буде бити. Вже рядочок, половина і дітей не видно, ниють руки, гине спина, скільки - буде видно. Чом так рано ся віддала, мати так просила, іди в місто, запануєш, а я ся лишила. Покохала, полюбила, була молоденька, школа двері лиш закрила, на руках маленький. Не всім мамо панувати, мені не судилось, і пішла в колгосп сапати, Боже як зробилась, в школі вечір, всі подружки з міст поприїзджали, такі файні мають сукні, мрії мої вкрали... Бачать зверху мої муки, діточок підняла, було тяжко, мені тяжко, але я не впала. Як соколики злетіли з міста до матуусі, дай на Вас щасливих гляну, внукам посміхнуся. З чоловіком я прожила і вік доживаю, западали колись другі, я його кохаю. Горобина червоніє, поле таке сиве, вже туман в яру блукаає, я не маю сили, посходили мої мрії, два синочка маю, внуки бігають подвір'ям, щастя нема краю . Де ти мамцю моя люба, згори подивися, щастя тяжко я збирала, прийди притулися, а твоє коріння батьку, бачиш яка сила, один в тебе, один в мати, доля так рішила... [instrumentale interlude]

