ЗАГУБЛЕНІ THE LOST

[Soft Whisper] Місто ковтає світло... Ми — лише тіні на вокзалах. Загублені... в натовпі... Шукаємо те, чого ніколи не мали. Перон холодний, як чиясь пам’ять. Ми розчиняємось у графіках і схемах. Хтось каже — ми є, хтось каже — ми значені, Але ми просто цифри в чужих теоремах. Загублені люди... між першою і п’ятою, Там, де метро йде в депо, а не додому. Шукаємо сенс у відблисках неону, В порожніх пляшках, у чужих іменах. Ми — відлуння... забутого дзвону, Ми — вічний рух у зачинених стінах. [Spoken Word - Cold and Raw] Ти бачив їх? Ті очі, що дивляться крізь скло? Вони не чекають. Вони просто... є. Прозагублені... Прозабуті... Метро до нікуди. Остання станція — "Сенс". Зачиняйте двері... (Fade [02:08 - Deep Breakdown] (Звук дощу посилюється, барабани зникають, лише низький гул басу) [Low Intimate Whisper] Знаєш... Найважче — це не загубитися. Найважче — це коли тебе ніхто не шукає. [Verse 2] (М’який вступ біта, акцент на тарілках, ехо гітари) Ми міряємо час не хвилинами — втомою. Дивимось у вікна, що пахнуть розлукою. Кожен із нас став собі... невідомою, Тихою, ледь помітною... мукою. [Chorus] (Повний Liquid-потік, найтепліший бас) Шукаємо сенс у відблисках неону, В порожніх пляшках, у чужих іменах. Ми — відлуння... забутого дзвону, Ми — вічний рух у зачинених стінах. [Bridge] (Ритм стає ламаним, голос стає більш емоційним) [Intense Spoken Word] Остання електричка. Порожній перон. Хто ми тут? Тіні? Чи просто папір? Загублені люди... Загублений... світ... [Final Outro] (Музика поступово розчиняється в шумі дощу та статиці вінілу) Зачиняйте двері. Наступна станція... Нікуди. (Далекий гудок потяга) (Fade to silence) [End]