Мертві квіти – Григорій Чупринка

Квітоньки ніжні лягли під косою; Над свіжим покосом Плакала, капала нічка росою В жалю безголосім. Плакали хмари. Вітри непрошені Над ними ридали. Вкупі лежали квітоньки скошені Сумними рядами. Сумно пестила їх нічка осіння, А з ясного неба Квітонькам мертвим палкого проміння Було вже не треба. Також попалені квітоньки-мрії Жагучим самумом, Глибоко в серці лежать без надії, Втішаючись сумом.