Ми знов минуле перебрали, Згадали біль старих образ. Слова, яких не промовляли, Тепер звучать лише для нас. Ми так хотіли все змінити, Вернути час, почати знов. А день, який могли прожити, Тим часом непомітно йшов. Минуле — досвід, не маршрут. Хай спогади в тобі живуть. Ти можеш з ними далі йти — Та крок сьогодні робиш ти. Не треба спогадів стирати, Щоб інший шлях собі знайти. Минуле можна пам’ятати, Та не за ним щоразу йти. Ми часом біль не відпускаємо, Бо звикли з ним щоденно жити. І знов знайоме обираємо, Не знаючи, куди ступити. Нам страшно двері відчинити: Що буде далі — невідомо. І ми лишаємося жити Там, де болить, зате знайомо. Минуле — досвід, не маршрут. Хай спогади в тобі живуть. Ти можеш з ними далі йти — Та крок сьогодні робиш ти. Учора може пояснити, Чому нам важко далі жити. Та не йому за нас обрати, Куди іти і ким нам стати. Ми вже не ті, ким ми були, Хоч пам’ятаємо, що пройшли. Ми звикли гіршого чекати, Та що там завтра — нам не знати. Відпустити — не стирати, Не зрікатися, не ховати. Це було. Мене змінило. Щось забрало, щось навчило. Я це можу пам’ятати, Та не мушу повторяти. Коли весь час назад дивитися, Так легко день новий втрачати. А де тоді нам завтра зустрічати? Минуле — досвід, не маршрут. Його сліди і досі тут. Не все вдалося зрозуміти, Не все виходить відпустити. Знайомі фрази серед тиші Сьогодні вже звучать тихіше. Я чую відголос розмов, Та вже не йду за ними знов. Дивись вперед — Але сьогодні ти живи!
Comments are disabled on this song