Володимир Сосюра - Над зорі всі, зоря моя єдина

Якби помножити любов усіх людей, Ту, що була, що є й що потім буде, То буде ніч. Моя ж любов — як день, Не знають ще чуття такого люди. Якби зібрати з неба всі зірки І всі сонця з усіх небес на світі, — Моя любов горітиме яркіш За всі сонця, на тисячі століттів. Якби зірвать квітки з усіх планет, Що вітер їх під зорями колише, — Моя любов пахтітиме міцніше Над квіти всі, крізь років вічний лет. Якби зібрать красунь усіх віків, Повз мене хай ідуть вони без краю, — Марії я на них не проміняю, Ні одній з них не вклониться мій спів. Хай очі їх зіллються в зір один, І в серце зір цей буде хай світити, — Зачарувать мене не зможе він — Твоїх очей йому не замінити. З яких зірок злетіла ти сюди, Така ясна, що спів про тебе лине? Світи ж мені, світи мені завжди, Над зорі всі, зоря моя єдина! Над зорі всі, зоря моя єдина