Осип Маковей – І я умію пісню…

І я умію пісню, умію не одну, то тихо-милозвучну, то грімко-голосну. Я так люблю ті співи, а я їх сам зложив у тихі хвилі щастя, у хвилі, як тужив. Одна сільський дзвіночок нагадує мені, як в сумерку вечірнім дзвенить у тишині. А друга сум наводить, стає понурим світ, мов вітер хмару кличе на ясний небозвід. І зарояться разом крилатії думки, бринять, летять і в’ються, як в пасіці пчілки. Вони словам вторують, дають життя і чар, і цвітом їх вбирають, як землю пишна яр…